7-А українська мова

         Шановні учні, заведіть, будь ласка, зошити та виконуйте в них завдання!
Роботи надсилайте на мою електронну адресу: zzaets1974@gmail.com 
та працюйте з тестами освітнього порталу join.naurok.ua Бажаю успіхів! 

Роботи можна надсилати в ДРУКОВАНОМУ вигляді

Майбутні восьмикласники,
у наступному навчальному році ми будемо вивчати синтаксис (будову та значення словосполучень і речень).
завдання 25.05 - 29.05.2020

середа 27.05.2020 ( 2 години )
Тема: узагальнення й систематизація вивченого
Завдання: переглянути завдання у блозі, повторити зміст вивченого матеріалу
________________________________________________________________________
завдання 18.05 - 22.05.2020

середа 20.05.2020 ( 2 години )
Тема: Розвиток зв'яного мовлення. Аудіювання
Уважно прочитайте текст.
  Черевики
Згадують всілякі, здебільшого химерні історії, і все частіше чомусь вертаєшся думкою до отієї землі, до тої річки, понад якою бігав босоніж. Скільки про те босоніжжя понаписувано в книгах. А воно ж ой як недобре бігати без взувачки осінніми стернями. І як гірко мріялося про ту взувачку.
Я й згадав оце через те. Що принесла мені жінка з крамниці черевики, моднющі черевики, і якраз по нозі, а мені подумалося : скільки пар черевиків мені судилося ще зносити ? І якби-то можна було вернутися до отих, перших, які запам’яталися на все життя. Мабуть, вони не були першими, перші – в моїй пам’яті.
Було це восени 1943 року. Щойно настало наше звільнення від окупанта, зазнали ми великої радості, але ж і набідувалися вдосталь. Вже земля грудками взялася, зима з-за гори виглядала, мені до першого класу йти, а взувачки – ніякої. Мати напекла ячних пампушок, поклала ті пампушки в плетений лозовий кошик та й каже :
-         Понеси на станцію, продай солдатам. По п`ять карбованців за пампушку.
Прийшов я на станцію. Стоїть на запасній колії ешелон, двері у вагонах-телятниках порозчиняні, і в кожному повно солдатів. Я заліз у вагон і стою при вході. Не знаю, що казати. А солдати й так здогадалися, що в кошику, - свіжий хлібний дух по вагону пішов.
-         Продаєш ? По чом штука ? – запитує мене найближчий солдат, вже не молодий, з рудими – щіткою – вусиками. Йому, либонь, стільки років було, як моєму батькові, - мій батько пішов на війну в сорок першому, й від нього – жодної звістки.
-         Так почому ? – перепитує солдат ?
Я мовчу. Малий, але теж утямив : люди їдуть на фронт, їх усіх повбиває завтра, а я з них за пампушки гроші правитиму. Соромно мені стало, й сльози на очі навернулися. Стою я. переступаю босими ногами, носом шморгаю.
- Я не продаю, я за так …
Солдат із вусами простягнув руку, взяв одну пампушку, надломив, і дух ще дужче по вагону пішов. Одкусив він трішки, скраєчку, жує і на мої ноги дивиться. Тоді друга рука потяглась до кошика, третя, а далі пішов кошик по вагону околясом.
-         Ох і смачні, - кажуть, - пампушки, дарма, що ячні.
Вусатий випростався, ухопив десь за спиною кошик, втиснув мені в руки і в спину штовхає :
-         Біжи, хлопче, зараз поїдемо.
Я стрибнув на землю, а ешелон брязнув буферами й рушив. І пішов, поплив за станцію. А я йду додому, й чомусь мені все ще соромно й плакати хочеться. Аж за станцією відчув, що кошик не порожній. Не розібрали солдати всіх пампушок, думаю. Одгорнув шматину, аж там два зошити зелені й чотири олівці. А під зошитами ще щось. Роздивляюся, а воно солдатські ботинки. Добрячі ботинки, цілі, тільки один трохи більший, а другий менший, і задники позлигувані. Дуже міцні ботинки, вони ще п`ять набойок переживуть. Подумав так, і знову мені стало чомусь соромно.
Прийшов я додому, мати саме біля колодязя сорочки в ночвах виполіскувала. Руки в неї червоні, бо вода холодна. Випросталася вона, за поперек узялася.
-         Продав ?
Я щось промимрив – боявся, що мати лаятиме, бо ж грошей не приніс, а коли вона перепитала знову, то зважився на брехню :
- Там були саме поранені.
- Ну й добре, - мати зітхнула, а тоді взяла кошик, щоб до хати занести, й шматину відкрила.
- О, а це що ?
- Це … вони накидали. Я не бачив.
Мати чомусь заплакала, а тоді витерла сльози й ботинки на ґанок поставила.
- Ану ж приміряй.
 Ті ботинки я носив до шостого класу, міцнішої і теплішої взувачки не пам’ятаю в житті. І коли б мені зараз хоч одну соту тієї радості, з якою приміряв ті ботинки, не обсіли б тоді мою голову думки про осінь, про стерні, про гайвороння в небі.

 Завдання: відкрити посилання join.naurok.ua, код доступу 745370 активне до 22.00 24.05.2020
Тема: Розвиток зв'яного мовлення. Читання мовчки
Шлях до мрії 
Варто мені а чи в лісі, чи на узліссі побачити одиноку велетен­ську сосну, одну з тих, що звуться корабельними, як перед очима враз постане та єдина на весь лісок сосна в Закревщині, неподалік від Десни на терені мого рідного села. Поруч з нею росла шолудива, покручена древесним паралічем сосонка. Ця сосонка таки ж сягнула половини материнського зросту, доп'яла вершечком до того місця, де рясніло сухе зламане та напівзламане суччя. Докарабкавшись до нього, мов по драбині, мій товариш Павлусь чіпко, по-котячому вибирався на вершину сосни.
- Ну, чо боїшся, чо боїшся? - заохочувально уїдав Павлусь. - По оцій малій вгору та вверх, а там хватайся за сучки, обхоплюй ногами велику сосну та й перебирай, мов на щаблях. Незчуєшся, коли й Київ побачиш...
Київ побачиш... Ні, тут вже не задумуйся. Як не ризиковано, а мусиш ризикувати. Бо без цього взагалі нікого й ніколи не по­бачиш.
Опісля довгих вагань зважуюсь. Почуваюся, немов уві сні, тремчу всім сухорлявим тільцем, тремтить і сосонка, як не озветься людським голосом: куди ж ото тебе несе, дурню, звалишся - і кіс­ток не збере мама.
Головне — не дивитися ні вниз, ні вгору. Головне - пильнува­ти сучків, якими сосна була обтикана зусібіч, та міцно обіймати ногами теплий сосновий стовбур.
Відігнавши геть сторонні думки та сумніви, перекинув ногу з со­сонки в сторону сосни, став на ледь помітний сучечок і незчувся, як приліпився до гарячого стовбура велета.
Сосна стояла рівно, твердо на землі. І враз подалася убік, якась сила повела її донизу, і я мимоволі вчепірився обіруч в гілляку, обняв її цупко й відчув під самим серцем оте неприємне скімління й порожняву, явище, що пізніше, у вік космонавтики, буде назва­но феноменом невагомості. Мало не втратив свідомості, бо здалося мені, що зламав вершину сосни й зараз фуркну з нею на землю, залишену так необачно.
Не відразу допетрав, що вершина сосни «ходить», розкачується в боки, вигинається, по-своєму танцює. Призвичаївся, оговтався й тільки тоді осміливсь озирнутись навколо. Ой лелечко, що я тіль­ки уздрів з тієї високості! Рідний хутір був просто під ногами, вулиці вузенькі, покручені, переплетені, люди, коні, уся інша жива істотність немов комашки повзали.
Сусідні села були на видноті. Серце скалатнулось радісно - золо­том сяйнули церковні бані. Так яскраво, так святково, що відразу додумалось - так могло бути лише в Києві. Приглянувся пильніше й зрозумів - не Київ це, а Моровськ, велике село за Десною.
Моровськ - це вже відкриття, але все ж то був не Київ. Київ десь там, у далині, на обрії, а чи, може, й за обрієм. Не моргаю­чи, дивився-вдивлявся за обрій, але якийсь час, окрім серпанко­вої димки, не помітив нічого. І вже тільки тоді, коли очі мало не вилізли з орбіт, засльозилися та защеміли безпричинно, я уздрів нерукотворне диво. На півдні безладно застигло громаддя білявого хмаровиння, що лежало нерівним зубчастим нагромадженням гір­ських узвишень та темних урвищ і проваль.
Обчепіривши обома руками вершину сосни, заклякнувши в жор­сткому сідлі, не помічаючи того, що дерево ходить туди-сюди, ви­гинається в усі боки, а я, глибоко тамуючи в серці всі сторонні переживання, з побожністю до баченого пильно розглядав далекий обрій, вникав у те громаддя, що непомітно прибирало нових конту­рів і форм, і був переконаний, що перед моїм зором відкривались усе нові й нові деталі того дива, яке я виплекав у своїй уяві, у яке я вірив так, як набожна людина вірить у речі, яких вона ніколи не бачила, яких абсолютно не розуміє.

Таким уперше відкрився моїм очам віковічний Київ, величний, прекрасний і незбагненний. (548 слів)(За Ю. Збанацьким)
Завдання: відкрити посилання join.naurok.ua, код доступу 406392 активне до 22.00 24.05.2020
_______________________________________________________________________
завдання 12.05 - 15.05.2020
середа 13.05.2020 ( 2 години )
Тема: Розвиток зв'яного мовлення. Усний твір-роздум дискусійного характеру публіцистичного стилю.


Тема: Узагальнення і систематизація вивченого з морфології й орфографії .Контрольна робота.
Завдання: відкрити посилання join.naurok.ua, код доступу 124971 активне до 22.00 19.05.2020
_______________________________________________________________________
завдання 04.05 - 08.05.2020

середа 06.05.2020 ( 2 години )
Тема: Розвиток зв'яного мовлення. Допис дискусійного характеру в газету

За підручником сторінки 193-194


Завдання: вправа 523 або 524 (на вибір), відповідь можна надавати у друкованому вигляді 

ТемаРозвиток зв'яного мовлення. Телеграма. СМС 
Візьміть, будь ласка, цю інформацію до уваги
_________________________________________________________________________________
завдання 27.04 - 30.04.2020

середа 29.04.2020 ( 2 години )
Тема: Повторення. Самостійні частини мови (прислівник). Найскладніші випадки правопису.
За підручником § 18-26 (повторити)

Розряди прислівників ТРЕНАЖЕР
Правопис складних і складених прислівників ТРЕНАЖЕР
Завдання: відкрити посилання join.naurok.ua, код доступу 968597 активне до 08.00 06.05.2020

Тема: Повторення. Частини мови службові.Вигук. Найскладніші випадки правопису.
За підручником § 28-37 (повторити)




Завдання: відкрити посилання join.naurok.ua, код доступу 735272 активне до 08.00 06.05.2020
________________________________________________________________________

завдання 21.04 - 24.04.2020
середа 22.04.2020 ( 2 години )
Тема: Контрольна робота з теми "Частка. Вигук"
Переглянути підручник § 34-37
Повторення
Завдання: відкрити посилання join.naurok.ua, використати Код доступу 983201не вірний активне до 22.00 30.04.2020 замінено на 519285 активне до 22.00 03.05.2020

Тема: Повторення. Дієприкметник. Дієприслівник.
 ТРЕНАЖЕР
ТРЕНАЖЕР
 Завдання: відкрити посилання join.naurok.uaвикористати Код доступу 743171
активне до 22.00 30.04.2020
_____________________________________________________________________
завдання 13.04 - 17.04.2020

середа 15.04.2020 ( 2 години )
Тема: Дефіс у вигуках.
Складання й розігрування діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування   
( наприклад, обмін враженнями після концерту улюбленого співака ) з використанням вигуків, що передають почуття захоплення, радості, подиву тощо




Завдання: скласти і записати діалог або 10 окремих речень з використанням вигуків.

 Відкрити посилання join.naurok.uaвикористати Код доступу 957009
активне до 08.00 22.04.2020
_______________________________________________________________________
середа 08.04.2020 ( 2 години )
Тема: Вигук як особлива частина мови. Групи вигуків за значенням

Підручник §37 сторінка 149-150

Завдання§ 37, письмово виконати вправу 437

Тренажер Правопис вигуків

Завдання: відкрити посилання join.naurok.uaвикористати Код доступу 531853
активне до 08.00 15.04.2020 Реєструємося ОДИН раз під власним ім'ям
__________________________________________________________________
середа 01.04.2020 ( 2 години )
Тема: Правопис часток не і ні з різними частинами мови. Написання часток -бо, -но, -то, -от, -таки

Відео пояснення
https://www.youtube.com/watch?v=RZb0JguQp6Y
https://www.youtube.com/watch?v=JFxcpQ2wbxs

Підручник: правило сторінка 145-146
Завдання: вправа 424(І)

Трененажер 
https://webpen.com.ua/pages/Morphology_constant_leng_parts/particle_spelling.html
https://learning.ua/mova/somyi-klas/doslidzhuiemo-pravopys-chastok 


Підручник: правило сторінка 142
Завдання: вправа 415
______________________________________________________________________________
середа 18.03.2020 ( 2 години )
Тема: Частки формотворчі та словотворчі. Частки, що надають слову або реченню додаткових відтінків

Повторення з теми "Прийменник. Сполучник" 
https://naurok.com.ua/test/homework/242768 Код доступу659324
https://naurok.com.ua/test/homework/242810 Код доступу315980
Підручник сторінка 137-139
Правило сторінка 138-139 Вправа 400
Впарва 406 (І)



Немає коментарів:

Дописати коментар